The Trip to the End of the World
(10-20.11.2005)
В настрої команди відчувався відтінок суму, а може дещо і втома від пригод. Трохи хотілося додому. І наша подорож вже закінчувалася. Але дух дослідників був на досить високому рівні. І наступним етапом подорожі був автомобільний музей Джорджа.
Накритий музей дивував нас паровозами, залізничними вагонами, поїздами. Вагони в яких подорожувала королева просто шикарні. Крісла вишиті габіленом, столи, величезні ліжка, навіть ванна. Все це ми детально обдивилися, обсиділи, розпробували.
Поступово із залізничного музею ми перейшли до автомобільного. Колекція нам видалася дуже захоплюючою. Більшість з представлених машин в робочому стані, мають своїх господарів і регулярно виїжджають на дорогу. Чомусь мене зачарував Форд.
Я покатав сім’ю в справжній кареті.
А жінка під кінець нашої подорожі дала на прощання гудок.
Неминуче час роз’єнання наступив. І гаряче подякувавши за компанію і потиснувши руки ми поїхали кожен в своєму напрямку. Команда Юдіних на схід – в Порт Елізабет, а моя команда взяла напрямок на північ – через Граф Ренне і Колесберг в нашу знайому з дитинства Лімпоповію.
Ось така дорога чекала на мене. Гірські пустинні серпантини, кактуси та де-не-де мавпи.
Зупинилися ми в містечку Граф Ренет (по віку йому 200 років).
Помилувалися церквою і поїхали шукати Пустелю Розрухи.
The Valley of Desolation. На протязі 100 мільйонів років вулканічні і ерозивні руйнівні сили природи (спека і холод, вода і сухість) формували цей геологічний феномен. Напівзруйновані колони піднімаються в гору на 120 метрів і захоплюють дух своїм виглядом.
Грандіозність природи все ще займала наш розум, а ми мчали через пустелю Кару до місця нашої останньої ночівлі в цій подорожі – Колезберг.
Colesberg – невеличке містечко назване в 1830 році на честь губернатора Кейпа - Lord Charles Somerset. Своїм розташуванням на середині дороги між Кейптауном і Йоганнесбургом місто заслужило популярність оазису серед мандрівників, чим ми і скористалися. В Колезбергу підтвердили справжність першого знайденого в Південній Африці діаманту і з цього факту почалася «золота» лихоманка. Таємничість місту придає неподалік розташована гора (Колескор) з плоскою вершиною, яку видно за 40 кілометрів і при наближенні до неї здається, що віддаль не міняється. За що і друга назва гори – Магічна Гора.
Серед буденних занять місцевих жителів переважає вівчарство і розведення бігових коней.
Детальне ознайомлення з містом ми залишили на інший раз. Ночівля, відпочинок, короткий огляд міста з вікон машини і ми вирушили в кінцеву подорож через пустелею до початкового пункту нашої подорожі.
Так завершувалися наші пригоди.
