The Trip to the End of the World
(10-20.11.2005)
Oudtshoorn
На цей раз ми зупинилися на дві ночі в невеличкому містечку George. Це шосте найстаріше місто в Південній Африці, засноване в 1811 на честь британського короля Джорджа Третього (чи може Григорія Третього). Розташоване між Кейптауном та Порт Елізабет, між гірським масивом Outeniqua Mountain з півночі та Індійським океаном з півдня. Місто виблискувало нічними вогнями нафтопереробного заводу. Виділений нам будиночок здався досить затишним, обладнаний всім необхідним і навіть виявився для нас значно дешевим. Ми швиденько цю подію відсвяткували і розбіглись по своїх кімнатах набиратися сил перед наступним насиченим днем.
На цей день плани у нас були грандіозні. І ми погнали до легендарного містечка Oudtshoorn. Названого в честь дочки управляючого Кейпом барона Pieter van Rheede van Oudtshoorn. Найбільшу популярність і прибуток жителі Oudtshoorn здобули в 1880- 1885 роках, коли всі жінки в Європі бажали прикрасити свої капелюшки пір’ям з страуса. Місцеві жителі підхопили потреби ринку і почали активно розвивати страусині ферми. За що місто стали називати столицею страусиного пір’я.
На даний момент пір’я вже не так популярне для жіночих капелюшків, але Oudtshoorn все ще приваблює туристів, любителів страусиного м’яса, яєчні та відважних покататися на страусах.
Ми виявились тими відважними любителями і уявляючи себе на страусах прискорювали наших сталевих коней-страусів до зустрічі з живими. Але по дорозі на мене чекало ще одне знайомство. Місцева поліція була дуже ввічливою і представлена двома чарівними жінками, африканська японка та місцева чорна красуня сіли мені на хвіст і моргаючими синьоголубими вогниками дали мені зрозуміти, що я попався. Обгін в забороненому місці. Що на це скажеш. Треба ж було мені обігнати трьох черепах, а коли я побачив поліцію, гальмувати було вже пізно. Інтернаціональні полісменки мене не слухали і дуже культурно усміхаючись виписали штраф на 80 доларів. Прийшлось відхилитись від нашого курсу і заплатити штраф у відділку. Але ця пригода нас зупинити не могла, ми вже чули запах страусів в повітрі.
Ось одна з найстаріших ферм The Highgate Ostrich Farm.
Прекрасне м'ясо, величезні яйця (кажуть, що можна нагодувати 16-ть чоловік), шкіра і пір’я. Все це тут можна купити попробувати і покататися. В 1921 році з мису Доброї Надії експортовано 1230 кілограм пір’я. На той час пір’я було четвертим експортним продуктом Південної Африки після золота, діамантів і шерсті. З розвитком автомобільної індустрії жіночі капелюшки з пір’ям стали непрактичними і популярність пір’я почала спадати. Але на той час методи обробки шкіри підтримали популярність страусів і їхньої шкіри.
В очікуванні на гіда (екскурсовода) ми насолоджувалися місцевою колекцією цвітучих кактусів.
Ось так колись їздили на страусах.
Нас ознайомили з їхньою продукцією. Пір’я, яйця, шкіра. Ми навчились відрізняти справжні вироби з страусиної шкіри від дуже якісної підробки.
В задоволення погодували страусів кукурудзою.
Побачили колекцію проковтнутих страусами предметів. Страуси ковтають камінці, а також і речі, для покращення процесу перетирання їжі. Але завдяки великому дзьобу і еластичності стравоходу страуси можуть проковтнути досить великі і незвичайні речі. Існує легенда-переконання, що страус може проковтнути навіть леді.
Наступним кроком було знайомство із звичками цих дивних птахів.
Страус ( на англ. the ostrich (Struthio camelus) – це найбільша птаха в світі. Хоч страус і птаха, але літати він не вміє, але може бігати з швидкістю 65 км в годину. Довгі ноги дуже міцні і не покриті пір’ям. На лапі є тільки два пальця, але небезпечність цієї лапи від цього не зменшується. Першим методом захисту є втеча, оскільки страус є найшвидшим створінням серед двоногих. Як вже тікати нікуди страус повертається обличчям до жертви (а не нападника) і копає вперед, такий удар ногою для нападника дуже небезпечний, тому, як правило, при вдалому попаданні нападник стає жертвою. Страус в висоту досягає 2.7 метра, вага – 130-155кг. Живе страус від 50 до 70 років.
Страуса називають верблюдом за сильну витривалість до спеки на спраги. Природно страуси живуть в Африці, але на даний час їх розводять майже всюди. Можна знайти страусині ферми і в Україні.
М'ясо з низьким вмістом жиру і холестерину, багате на білок, кальцій і залізо стає прекрасним дієтичним продуктом.
Шкіра страуса і робить його таким витривалим. Вміст натуральних масел робить її стійкою до висушування, тріскання і затвердівання. Вона дуже міцна і мягка. А заодно і дуже дорога. І має дуже багато підробок.
В 2005 році палеонтологи з Каліфорнії відмітили високу подібність мяких тканин страуса до динозавра (T-Rex). Не виключено, що страус є далеким наступником динозаврів. Що підтверджують і страусині яйця.
Гігантські яйця важать від 1.2 до 1.5 кг. А жарити їх треба близько години і можна нагодувати 13 чоловік. Страусині яйця є найбільшими в світі, а також це і найбільша клітина в природі.
Південноафриканські страуси живуть в таких хатках від сонця, де і висиджують свої гігантські яйця (15х13см). Ми зігнали одну страусиху з її гнізда і Світлана попробувала, як то посидіти на яйцях.
Вдень на яйцях сидить страус жінка, а в ночі страус чоловік. А через 35-45 днів з яєць вилуплюється ненормальне гігантське курятко, яке росте по 25см в місяць, і вже через місяць бігає з швидкістю 55 км за годину.
Через 2 роки це курятко вже може нести і висиджувати яйця.
Страус чоловік, як і всюди в природі, виглядає красивішим і більшим. Страус жінка – трохи нижча і сіра.
Взнавши про страусів майже все ми підбиралися до цих птахів, бігунів і родичів динозаврів все ближче і ближче. Довга гнучка і дуже приємна на дотик шия закінчувалася маленькою головою з величезними очима. Довгі розкішні вії не тільки захищають очі страуса від вітру і піску, а й придають їм неймовірної красоти. За цими очима ховається такого ж розміру мозок. І, як навантажити страуса вантажем 80-90 кг, то він навіть цього і не відчує. Чим ми з радістю і скористалися. Всі наші відважні дівчата посиділи на страусах. А ми з Грішею навіть відчули 60 км за годину катаючись на цих птахах.
Закупивши пір’я, шкарлупи з яєць і сушеного м’яса (білтону) ми почали шукати підтвердження відомого міфу, що страуси закопують свою голову у пісок перед небезпекою. Міф виявився міфом. При небезпеці страуси або тікають, або копаються.
Наступну частину дня ми провели в печерах the Cango Caves милуючись фантастичними творінням природи. На протязі 20 мільйонів років серед повної темноти при постійній температурі і високій вологості капельки води сформували надзвичайно красиві і неймовірні творіння з каменю. Довжелезні сталактити звисали з стелі печер і назустріч їм вгору росли з швидкістю 5-6 мм за 100 років сталагміти. Вода, карбонат кальцію, повітря і терпіння на мільйони років. Так творяться шедеври.
Кожна печера має свою назву і особливість. Півтора години пролетіли непомітно. Подякувавши в думках буру Фан Зілу, який в 1780 році дослідив цю красу, ми поверталися мальовничими гірськими перевалами до нашого притулку.
Завершальний етап подорожі наближається до завершення. Сьогодні прощальна вечірка, а завтра нові пригоди і кожна сім’я поїде в своєму напрямку.
